Щиро радий, що обговорення заяв Андруховича викликало дискусію у Фейсбуці та моєму ЖЖ. Єдине, мене дивує ставлення деяких людей. Таке враження, що бренд "Ю.Андрухович" заворожує їхні голови, не дає адекватно та критично мислити. Мабуть він шикарний письменник (якщо друкує Захід, то мабуть не останній на цій планеті), але це дає права казати небезпечні дурниці.

І люди повинні відрізняти досягнення в одній сфері, від проколів в іншій. А то формується якась індульгеністична система оцінювання: але ж він хороший... Треба вже навчитися шанувати за досягнення, але бити по рукам за злочини.

У згаданій дискусії, найбільш точну думку висловив камрад [info]komentar:
"Андрухович як дзеркало української інтелігенції. Зараз вона в паніці і відчаї.

це люди втечі. травоїдні звірятка, яких викривав ще Донцов. Капітулянти з природи. до останнього підтримують, сліпо підтримують собі подібних імпотентів-ющів, а після закономірної поразки падають у чорний песимізм.

ховрашки-с, винниченкові інараки.
люди Центральної Ради. як зі знимків перейшли - та сама психіка, ті самі помилки, ті самі поразки".

Взагалі маю пропозицію: закінчити дискурс на тему "як побороти москалів", а краще міркувати про розбудову Великої України.

Написать комментарий

вернуться к странице